Переяслав-Хмельницькі єпархіальні відомості

23 січня 2010 року під головуванням Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета в його столичній резиденції відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату.

ЖУРНАЛ № 1
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
від 23 січня 2010 року під головуванням
Святійшого Патріарха Київського
і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

СЛУХАЛИ:
Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про засідання у м. Шамбезі (Швейцарія), в центрі Константинопольського Патріархату, Міжправославної підготовчої комісії, завданням якої було вироблення пропозицій для Всеправославної підготовчої наради щодо питання автокефалії та автономії, а також способу їх проголошення.
ДОВІДКА:
З 10 по 16 грудня 2009 р. в м. Шамбезі (Швейцарія), в центрі Константинопольського Патріархату, тривало засідання Міжправославної підготовчої комісії, завданням якої було вироблення пропозицій для Всеправославної підготовчої наради щодо питання автокефалії та автономії, а також способу їх проголошення. Востаннє ці питання розглядалися на засіданні наради у 1993 р.
Всеправославні підготовчі наради почали скликатися у 1960-х роках з метою підготувати проведення Святого і Великого Собору Православної Церкви, учасниками якого повинні були стати всі Помісні Православні Церкви. Одним з активних учасників роботи Всеправославних підготовчих нарад був Святійший Патріарх Філарет, який брав у них участь в сані митрополита, як представник РПЦ.
Серед головних проблем, з якими зіткнулися учасники нарад, є проблема автокефалії та автономії Церков і способу їхнього проголошення. З одного боку, Константинопольський Патріархат та група Церков, що його підтримує, наполягають на тому, що проголошення автокефалії є прерогативою Вселенського Патріарха. З іншого боку, Московський Патріархат та група Церков, що його підтримує, наполягають на тому, що проголошення автокефалії є прерогативою Матері-Церкви, від якої відділяється нова автокефальна Церква.
На засіданні Міжправославної підготовчої комісії у Шамбезі в грудні 2009 р. обговорювалися пропозиції для можливого зближення цих різних поглядів на питання проголошення автокефалії. Однак, прийняті комісією рішення залишають нез’ясованими багато важливих аспектів цього питання і носять лише попередній характер. Подальший розгляд питання про автокефалію має відбутися на засіданні Всеправославної підготовчої наради, час проведення якої є невизначеним.
Водночас, до участі у роботі і комісії, і наради, не запрошуються представники тих Церков, які найбільше зацікавлені у розгляді питання про спосіб проголошення автокефалії чи автономії, зокрема – Української Церкви, для якої це питання є дуже важливим. Також з рішень комісії видно, що її учасники зосередилися на формальних аспектах проголошення автокефалії, не розглядаючи принципових питань, а саме – критеріїв, при наявності яких та чи інша місцева Церква має право на автокефалію. У зв’язку з цим є підстави вважати, що прийняття на всеправославному рівні запропонованих комісією проектів рішень реально не вирішить існуючих проблем щодо питання проголошення автокефалії, а лише поглибить їх, що шкодитиме місії Православної Церкви в цілому.
УХВАЛИЛИ:
1. Констатувати, що спроби вирішити на засіданні 10-16 грудня 2009 р. Міжправославної підготовчої комісії у м. Шамбезі (Швейцарія) питання щодо автокефалії Церкви та способу її проголошення за відсутності представників тих Помісних Церков, долі яких це питання безпосередньо стосується, зокрема – Української Православної Церкви Київського Патріархату, не відповідають духові та традиціям соборного розгляду важливих питань життя всієї Православної Церкви.
З історії та діянь Вселенських і благочестивих Помісних Соборів Церкви бачимо, що для розгляду питань, які стосуються якоїсь місцевої Церкви, певних церковних діячів або їхнього вчення, завжди запрошувалися представники цих Церков чи відповідні церковні діячі, яким надавалася можливість обґрунтовувати та захищати свої думки чи дії. Права публічно в соборних засіданнях захищати свою позицію не позбавлялися навіть завідомі єретики, адже це відповідає принципу, сформульованому в Священному Писанні: закон не судить людину, перш ніж вислухають її (див. Ін. 7:51). Нажаль, Українська Православна Церква Київського Патріархату представниками інших Помісних Церков досі позбавлена права свідчити про свою позицію при розгляді на всеправославному рівні питання про автокефалію, яке її безпосередньо стосується. Цим порушуються відповідні настанови Священного Писання і соборні традиції Вселенської Церкви.
2. Звернути увагу Повноти Православної Церкви на те, що при розгляді питання про автокефалію Церкви учасники комісії обговорюють другорядні питання, але не розглядають принципового і головного – не формулюють на підставі канонів та історичного досвіду буття Вселенського Православ’я тих критеріїв, наявність яких надає право певній місцевій Церкви бути автокефальною. В цьому можна бачити спробу закріпити вже визнаними Помісними Церквами за собою виключне право довільно вирішувати – визнавати чи не визнавати ту чи іншу Церкву автокефальною. Така спроба повністю проігнорувати права Церков, які шукають визнання своєї автокефалії, є помилковою, недалекоглядною і шкідливою для Повноти Православ’я, бо вона не вирішує існуючих проблем, а лише поглиблює їх.
3. Підтвердити незмінність позиції УПЦ Київського Патріархату щодо питання проголошення автокефалії. Київський Патріархат, на підставі історії Православної Церкви та численних прецедентів виникнення нових автокефальних Церков, вважає, що автокефалія проголошується Собором нової автокефальної Церкви при наявності у неї відповідних підстав, однією з яких є державна незалежність того народу, серед якого ця Церква несе своє служіння. Інші ж Помісні Церкви лише визнають або не визнають автокефалію цієї нової Помісної Церкви.
4. Наголосити на тому, що запропонований на засіданні комісії у Шамбезі механізм проголошення автокефалії є неможливим для реалізації та мертвонародженим. Цей механізм вказує не спосіб проголошення нової автокефальної Церкви, а спосіб, як Церкві, що прагне автокефалії, якнайдовше не давати визнання.
Українська Православна Церква у 1991 р. вже намагалася піти шляхом, який нині пропонується у Шамбезі – подавши соборне прохання про автокефалію для розгляду єпископатом Московського Патріархату. Розгляд цього прохання був формально перенесений на черговий Помісний Собор РПЦ, який за її статутом мав відбутися у 1995 і 2000 роках, але так і не відбувся. Навіть коли у 2009 р. такий Собор зібрався, він, в порушення постанови Архієрейського Собору РПЦ від квітня 1992 р., не розглядав зазначеного прохання. Ніякого механізму протидії такій сваволі комісія у Шамбезі не запропонувала.
Собори Київського Патріархату неодноразово зверталися до Константинопольської Церкви, яка історично є Матір’ю для Української Церкви, з проханням розглянути питання про визнання автокефалії Української Церкви. Але ці прохання також залишилися до цього часу без належного розгляду та відповіді.
5. Враховуючи все це прийняти і направити Вселенському Патріарху Варфоломію, Московському Патріарху Кирилу та Предстоятелям інших Помісних Православних Церков відповідне відкрите звернення, в якому викладено позицію Київського Патріархату щодо діяльності та рішень Міжправославної підготовчої комісії, що засідала у м. Шамбезі (Швейцарія) в грудні 2009 року (текст звернення додається).

ЖУРНАЛ № 2

СЛУХАЛИ:
Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про невиконання преосвященним Олександром (Биковцем), архієпископом Уманським (Детройт, США), рішень Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату (Журнал № 27 від 13 грудня 2009 р.).
ДОВІДКА:
На своєму засіданні 13 грудня 2009 р. Священний Синод розглянув діяльність преосвященного Олександра (Биковця), архієпископа Уманського (Детройт, США), та прийняв відповідні рішення (Журнал № 27 від 13 грудня 2009 р.). Серед іншого Священний Синод зобов’язав преосвященного Олександра, архієпископа Уманського, в місячний термін в ясній і однозначній формі листом на ім’я Предстоятеля спростувати свої претензії на керівництво окремою неіснуючою юрисдикцією під назвою «УАПЦ (Соборноправна)» (п. 8). Синод ухвалив, що в разі, якщо преосвященний Олександр, архієпископ Уманський, не виконає рішень Священного Синоду, які стосуються його діяльності, мати на наступному засіданні судження про його подальше перебування в складі єпископату УПЦ Київського Патріархату (п. 9).
Преосвященний Олександр, архієпископ Уманський, 11 січня 2010 р. надіслав лист на ім’я Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, як «відповідь на інформації і ухвали журналу засідань Св. Синоду № 27 з 13 грудня 2009 року». У своєму листі преосвященний архієпископ Олександр не спростовує своїх претензій на керівництво окремою юрисдикцією під назвою «УАПЦ (Соборноправна)», а навпаки – намагається, всупереч очевидним фактам, наведеним у Журналі засідання Священного Синоду № 27 від 13 грудня 2009 р., довести, що в структурі Київського Патріархату нібито існує окрема юрисдикція під назвою «УАПЦ (Соборноправна)», а він є її керівником.
УХВАЛИЛИ:
1. Констатувати, що преосвященний Олександр (Биковець), архієпископ Уманський (Детройт, США) не виконав рішень Священного Синоду, які стосувалися його діяльності (Журнал № 27 від 13 грудня 2009 р.), зокрема – не спростував у ясній і однозначній формі листом на ім’я Предстоятеля своїх претензій на керівництво окремою неіснуючою юрисдикцією під назвою «УАПЦ (Соборноправна)». Навпаки – у листі на ім’я Священного Синоду преосвященний архієпископ Олександр фактично повторив свої претензії на керівництво окремою юрисдикцією в складі Київського Патріархату. Такі дії преосвященного архієпископа Олександра (Биковця) є ще одним підтвердженням того, що він фактично не виконує канонічних вимог (зокрема – 34 Апостольського правила), Статуту Церкви, рішень Священного Синоду та розпоряджень Предстоятеля, який є також його правлячим архієреєм, і в такий спосіб не визнає над собою юрисдикції Патріарха Київського і всієї Руси-України та Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату.
2. Констатувати, що архієпископ Олександр (Биковець) і далі вважає себе керівником окремої юрисдикції – «УАПЦ (Соборноправної)», існування якої не передбачене ані Статутом Київського Патріархату, ані постановою Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату від 30 листопада 1994 р. (Журнал № 17), на підставі якої єпископи, духовенство і парафії колишньої УАПЦ (Соборноправної) були прийняті до складу Київського Патріархату. У зв’язку з цим архієпископ Олександр (Биковець) виключається зі складу Української Православної Церкви Київського Патріархату.
3. Доручити секретарю Вікаріату УПЦ Київського Патріархату в США і Канаді протоієрею Віктору Полярному довести до відома парафій Вікаріату в США та до відповідних державних органів Сполучених Штатів Америки інформацію про те, що архієпископ Олександр (Биковець) не належить до УПЦ Київського Патріархату. Парафії та духовенство, які раніше належали до УАПЦ (Соборноправної), і які згідно рішення Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату (Журнал № 17 від 30 листопада 1994 р.) були прийняті до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату, залишаються у складі Київського Патріархату.

ЖУРНАЛ № 3

СЛУХАЛИ:
Прохання преосвященного Іларіона, єпископа Чернігівського і Ніжинського, про відкриття Свято-Вознесенського чоловічого монастиря на базі храму Вознесіння Господнього в с. Радьківка Прилуцького району Чернігівської області.
УХВАЛИЛИ:
Благословити відкриття Свято-Вознесенського чоловічого монастиря на базі храму Вознесіння Господнього в с. Радьківка Прилуцького району Чернігівської області.

ЖУРНАЛ № 4

СЛУХАЛИ:
Прохання преосвященного Климента, єпископа Сімферопольського і Кримського, про відкриття чоловічого монастиря на честь Димитрія Солунського в селі Баки Білогорського району Автономної Республіки Крим.
УХВАЛИЛИ:

Благословити відкриття чоловічого монастиря на честь Димитрія Солунського в селі Баки Білогорського району Автономної Республіки Крим.

ЖУРНАЛ № 5

СЛУХАЛИ:
Річні звіти Київської, Львівсько-Сокальської, Волинської, Рівненської, Івано-Франківської, Вінницької, Кримської, Коломийсько-Косівської, Хмельницької, Харківської, Луганської, Запорізької, Тернопільсько-Кременецької, Черкаської, Донецької, Дрогобицько-Самбірської, Полтавської, Чернівецько-Буковинської єпархій.
УХВАЛИЛИ:
1. Прийняти до відома звіти Київської, Львівсько-Сокальської, Волинської, Рівненської, Івано-Франківської, Вінницької, Кримської, Коломийсько-Косівської, Луганської, Черкаської, Донецької, Дрогобицько-Самбірської, Полтавської єпархій.
2. Прийняти до відома із зауваженнями звіти Чернівецько-Буковинської, Хмельницької, Харківської, Запорізької, Тернопільсько-Кременецької єпархій. Зобов’язати єпархіальних архієреїв доопрацювати річні звіти з урахуванням висловлених зауважень.
3. Нагадати преосвященним архієреям, які вчасно не подали річні звіти, про необхідність зробити це в найкоротший термін.
Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ
Митрополит Львівський і Сокальський АНДРІЙ
Митрополит Криворізький і Нікопольський АДРІАН
Митрополит Переяслав-Хмельницький
і Бориспільський ДИМИТРІЙ
Митрополит Рівненський і Острозький ЄВСЕВІЙ
Митрополит Чернівецький і Буковинський ДАНИЛО
Архиєпископ Миколаївський
і Богоявленський ВОЛОДИМИР
Архиєпископ Білгородський і Обоянський ІОАСАФ
Єпископ Сімферопольський і Кримський КЛІМЕНТ
Єпископ Вінницький і Брацлавський ОНУФРІЙ